Берегівський туристичний інформаційний центр

903 – після триденного штурму, угорці на чолі з Арпадом завоювали Боржавський замок (стоїтьза у 11 км на південь від Берегова, між річками Тиса та Боржава) та взяли в полон захисників і володаря замку – Солана;

1063 – перша згадка про місто як маєток герцога Ламперта (Villa Lamperti), най­молодшого сина угорського короля Бейли I; 

1083 – напад половців на місто;

1141 – після багато­ра­зо­вих нападів половців угор­ський король Гейза ІІ пе­реселив у місто саксонців (німців). Відтоді місто стали називати спочатку Сасом, а також Лампертсасом, Лум­прехтсасом, Ламперт­ха­зою;

1241 – 60-тисячна армія татаро-монголів на чолі з ханом Батиєм прорвалася через Карпати і вщент зруй­нувала Лампертсас;

1247 – угорський король Бейла IV надав поселенню статус королівського міста;

1261 – центр Березького комітату*  (до нього входили нинішні Воло­вецький, Сва­ляв­ський, Мукачівський, Іршавський, Берегівський райони Закар­паття та східна частина Соболч-Сотмар-Березької області Угорщини) перенесено з Боржави в Лам­пертсас;

1312 – розгром абів, які володіли на той час Лам­перт­сасом (королівським вій­ськом); на боці короля ви­сту­пали і жителі міста;

1342 – Лампертсас отримує маґдебурзьке право; за розпорядженням угорського короля Лайоша Великого мешканці міста повинні були доставляти щороку до Мука­чівського замку 10 бо­чок вина;

1396 – угорський ко­роль Жіґмонд пода­ру­вав Березький комітат з центром Лам­пертсас подільському князеві Феодору Коря­товичу; 

1446 – у Лампертсасі створено цех шев­ців;

1499 – перша згадка про місто під назвою Береґ­сас;

1514 – повстання Дєрдя Дожи. Береґсас було пограбовано і протягом двох років місто повинно було виплачувати важку кон­три­бу­цію;

1522 – угорський король Лайош знову передарував місто, цього разу своїй дру­жи­ні Марії Габсбурґ;

1595 – Береґсас переходить до рук тран­сіль­ванського князя Жіґмонда Ракоці;

1657 –  солда­ти поль­ського князя Лю­­бо­мир­ського  спу­сто­шили мі­сто і спа­лили церк­ву, в якій схо­­­валися жи­телі Береґ­са­су;

1661 – союзни­ки тур­ків, кри­м­ські та­та­ри зни­щили Бе­­реґсас; 

1703–1711 – на­ціо­нал­ьно-визвольна вій­на угорського на­ро­ду під проводом князя Фе­­ренца Ракоці II,  си­на княгині Ілони Зрі­ні,проти габ­сбурзь­кого гніту. Саме в Бе­резь­кому комітаті  по­чало­ся пов­стання – в містах Вари та Торпо;

1715 – Береґсас став прикордонною за­ста­вою та місцем збору мита;

1728 – Береґсас пе­ре­ходить до рук єпи­скопа бамберзького і архієпископа май­нць­кого графа Ло­та­ра Франца Шен­­­бор­на. Так було по­­кладено поча­ток па­ну­ванню ди­настії Шенборнів в ре­гіо­ні;

1739 – велика по­жежа у Береґ­сасі, більшість бу­ді­вель міста зго­ріла;

1785 – насе­лен­ня Береґсасу на­ра­ховувало 1834 осіб;

1825 – у місті спо­руджено гре­ко-ка­то­лицьку церкву;

1836 – у місті створено комітатську по­шту, друкарню;

1848–1849 – визвольна боротьба угорців проти гніту австрійських Габсбурґів; 60 мешканців міста вступили в ряди гонведів (захисників Батьківщини);

1852 – у місті з візитом перебував ав­стрій­ський імператор Франц Йосип I;

1872 – із залізничної станції Береґсас відправився перший потяг за маршрутом Береґсас–Чоп–Будапешт;

1880 – величезна пожежа в Береґсасі, більшість будівель міста знов згоріла;

1896 – свою продукцію випустив перший це­гель­ний завод Береґсаса;

1895 – відкрито угорську королівську гімназію Береґсаса;

1919 – у березні в місті проголошено ра­дянську владу; у квітні місто окупували румунські війська; 

1919-1938 – у Береґсасі встановлюється чехословацька влада (за Сен-Жер­мен­ського та Тріанонського договорів) місто перейменували на Берегово; лі­кві­до­ва­но міське самоврядування, право ад­мі­ні­стра­тивного центру;

1938 – у листопаді за Віденським арбі­тра­жем місто знову ввійшло до складу Угор­щини;

1943 – населення міста нараховувало 19 тисяч людей;

1944 –  Береґсас зайняли вій­ська радян­ської армії, енка­ве­дисти вивезли більш ніж 1,5 тисяч угорців на каторжні роботи (на  так звану „ма­леньку роботу”), з них 500 чоловік більше ніколи не по­вернулися;

1946 – Береґсас офіційно знову перейменували на Берегово, був утворений Берегівський район з центром у Берегові в складі За­кар­патської області УРСР;

1954 – на базі ко­лиш­ньої літ­ньої рези­денції графа Шен­борна ство­рений Бере­гівський вин­за­вод;

1967 – відкрито нав­чально-спортивну базу „За­карпаття” з берегівським тер­маль­­ним басейном;

1973 – на площі Ге­роїв під час зе­мель­них ро­біт на глибині 1,5 м від­крито масове похо­вання. На думку фа­хів­ців, воно від­носиться до 1657 р., ко­­ли війська поль­­сь­кого кня­­­зя Любо­мир­сь­ко­го спу­сто­ши­ли і спа­лили місто;

1976 – відкрито па­лац куль­­­ту­ри, під який пере­бу­ду­­вали колишню синагогу;

1990 – проведено рефе­рендум щодо повернення мі­сту істо­ричної назви Бе­реґ­сас, 84% на­селення під­три­мали цю пропозицію;

1991 – абсолютна біль­шість жителів міста прого­ло­­сувала за незалежність України та за на­дан­ня краю автономії;

1993 – у Берегові засну­вали угорський національний те­атр імені Дюли Ійєша;

1994 – у Берегові відкрито За­карпатський угорський ін­ститут ім. Ференца Рако­ці II;

2001 – Берегово отримало ста­тус міста об­ласного під­по­ряд­­кування, відкрито кон­суль­ство Угорської Респу­блі­ки;

2002 – в палаці графа Ґа­бо­­ра Бетлена відкрито ра­йон­ний му­зей „Бе­ре­гів­щина”;

2006 – відкрито Бере­гів­сь­кий туристично-інфор­ма­цій­ний центр.